Вакансії EPAM Ukraine у Київ | Львів | Харків | Дніпро | Вінниця | Івано-Франківськ | Одеса | Чернівці | Хмельницький | Рівне | Ужгород | Тернопіль | Луцьк за напрямком Java | JavaScript | .NET | DevOps | Experience Design | Software Testing | Business Analysis | Python| Big Data | Mobile | Solution Architect | Ruby on Rails у містах за напрямком Java вакансії Київ | Java вакансії Харків | Java вакансії Львів | Java вакансії Вінниця | Java вакансії Одеса | Java вакансії Івано-Франківськ | Java вакансії Чернівці | Java вакансії Хмельницький | Java вакансії Рівне | Java вакансії Ужгород | Java вакансії Тернопіль | Java вакансії Луцьк | JavaScript вакансії Київ | JavaScript вакансії Харків | JavaScript вакансії Львів | JavaScript вакансії Вінниця | JavaScript вакансії Одеса | JavaScript вакансії Івано-Франківськ | JavaScript вакансії Чернівці | JavaScript вакансії Хмельницький | JavaScript вакансії Рівне | JavaScript вакансії Ужгород | JavaScript вакансії Тернопіль | JavaScript вакансії Луцьк | DevOps вакансії Київ | DevOps вакансії Харків | DevOps вакансії Львів | DevOps вакансії Вінниця | DevOps вакансії Одеса | DevOps вакансії Івано-Франківськ | DevOps вакансії Чернівці | DevOps вакансії Хмельницький | DevOps вакансії Рівне | DevOps вакансії Ужгород | DevOps вакансії Тернопіль | DevOps вакансії Луцьк
«ІТ стане локомотивом, що витягне економіку України». Викладач з ЕРАМ – про підготовку школярів та студентів і плани на майбутнє
Олександр Щербаков викладає з 1996 року. Спочатку робив це в харківських вишах, пізніше почав співпрацювати з міськими школами, потім – викладав на різноманітних ІТ-курсах. З ЕРАМ чоловік співпрацює вже понад 7 років: допомагає розпочати кар’єру майбутнім Junior-інженерам, а віднедавна ще й викладає старшокласникам основи ІТ в рамках Pre-Junior Program. Про навчання дітей, віддалену освіту, перспективи ІТ-галузі – далі від першої особи.
Я викладаю з 90-х років
Я викладаю з середини 90-х, з 2005 року – у Харківському національному економічному університеті. У 2013 став професором кафедри інформаційних систем. Паралельно я співпрацюю з ЕРАМ University, викладаю програмування школярам, готую старшокласників до профільних олімпіад. Без перебільшень у викладанні я вбачаю сенс свого життя.
Та за останні роки воно дещо змінилось. Через пандемію, а тепер і війну, між тими, хто навчається, і тими, хто навчає, утворилася значна дистанція. Мені та багатьом колегам не вистачає зорового контакту, а без нього важко зрозуміти, чи засвоюється матеріал, чи варто його подавати інакше. Для мене важливий відгук, вогник в очах студентів чи учнів. Якщо не бачу розуміння – перебудовую структуру лекції, наводжу інші приклади, підлаштовуюсь, щоб тема засвоїлась. Це спілкування – те, чого не вистачає, і його відсутність знижує якість підготовки.
Онлайн як порятунок навчального процесу
З іншого боку, є в такому навчанні свої плюси. Пандемія підготувала нас до занять онлайн і тому під час війни і ЕРАМ, і ХНЕУ відносно швидко відновили навчальний процес. Більшість моїх студентів та учнів переїхали до безпечніших міст і продовжили заняття. Звісно, не для всіх вони доступні в режимі реального часу: хтось не може знайти стабільний інтернет, у когось відключають електроенергію, хтось рушає до бомбосховища. Щоб студенти не втрачали можливість навчатись, ми шукаємо різні форми взаємодії. Наприклад, багато лекцій публікуємо у записі, щоб їх можна було дивитись у зручний для себе час. І звісно залишаємось на зв’язку: студенти і учні можуть написати, уточнити щось – я відповідаю при першій нагоді. Та незмінним залишається те, що всі студенти різні – і за мирних часів, і зараз. Дехто виконує завдання наперед, а дехто прокрастинує до останнього.
Але є і певні мінуси. Хоча онлайн дає досвід самостійного навчання, щоб воно було ефективним, людині треба бути достатньо зрілою та свідомою. Це зараз можна сказати далеко не про всіх студентів. Деякі з них просто не готові до самостійного пошуку інформації, аналізу завдань. Їм необхідно отримати все на тарілочці від викладача. І це проблема. Зараз ми з колегами оновлюємо матеріали для наших курсів, які перейшли в онлайн, робимо їх якомога практичнішими, зрозумілішими, прозорішими.
Як змінити навчальний процес на краще
Зауважу, що не вважаю себе експертом і не претендую на те, що моя точка зору є цілком правильною. Це лише мої спостереження як викладача та батька двох дітей. Я гадаю, що у навчальний процес залучені три складові: учні або студенти, їхні батьки та викладачі. І кожна зі сторін може зробити щось, щоб змінити поточну ситуацію на краще. Спробую розібрати покроково.
Батьки. Я починаю саме з них, адже дорослі формують майбутні особистості своїх дітей. Їм варто змінити підхід до мотивації школярів, адже і зараз багато батьків спрямовані на те, щоб дитина отримувала високі оцінки. Але запитання, яке варто ставити сьогодні, – не «яку оцінку ти отримав?», а «що нового ти сьогодні дізнався, чого навчився?». Хай там як, але оцінка – це дуже суб’єктивна річ і вона не завжди відображає реальні навики дитини.
Учні або студенти. Якщо дитина розуміє, що батькам важливі високі оцінки, то вона починає ходити в школу суто заради них. І тоді оцінка підміняє знання – а саме вони найважливіші. Хороші оцінки можна отримувати по-різному. Наприклад, списувати. Але все це призводить до того, що в вишах навчаються студенти, які говорять «мені достатньо мінімальної оцінки, щоб не відрахували» або «поставте вище, щоб я не втратив стипендію». Коли я чую такі фразі від своїх студентів, то рекомендую змінити своє сприйняття. Адже варто докласти зусиль, розібратись в предметі – і хороша оцінка обов’язково з’явиться. Знання залишаться надовго, а от оцінка – завжди вторинна.
Викладачі. Думаю, не завжди і не всі освітяни роблять максимум можливого для мотивації студентів. Часто вони не розуміють, навіщо ми розповідаємо їм ту чи іншу інформацію, як це допоможе їм в майбутньому. А коли немає розуміння – немає бажання навчатися. Тому кожному викладачу треба шукати шлях до сприйняття інформації студентами.
Вірю, що якщо ми зможемо змінити підходи з цих трьох боків, то це буде значним зсувом у позитивний бік. Адже мета будь-якого навчання – не оцінки, а реальні навики для майбутнього життя, кар’єри та розвитку.
ІТ-майбутнє України
Нещодавно ми завершили другий запуск Pre-Junior program – спільного проєкту для старшокласників від ЕРАМ University та Асоціації ІТ України. З січня цього року декілька десятків підлітків з різних куточків України почали знайомство з основами ІТ на наших лекціях. Нажаль, більшість занять проходило під час війни. Я дуже вдячний, що незважаючи на це багато дітей повернулись до них: коли все почалося, вони писали, що зацікавлені, хочуть займатись попри все. Звісно, як один з викладачів програми я надавав необхідні консультації, ділився записами лекцій.
Pre-Junior Program логічно розбита на декілька модулів. Перший – загальний, про ІТ технології, їхній вплив на світ, індустріальну революцію, професії в ІТ бізнесі та роботу в команді. Далі ми надавали три напрямки на вибір – Front-end, Cloud Computing, програмування. Але розклад був такий, що діти могли зареєструватись навіть на всі одночасно. Багато хто так і робив.
Мені програма дуже подобається. Ми з колегами формували її так, щоб дати старшокласникам можливість охопити великий спектр тем та зазирнути у різні напрями ІТ-індустрії. Сподіваюсь, це допоможе їм здійснити більш свідомий вибір професії у майбутньому.
Сьогоднішні школярі будуть відновлювати нашу країну
Насправді, я був вражений, що підлітки так відповідально підійшли до занять. Після рестарту програми ми поговорили з ними. Я сказав: «Ви всі достатньо дорослі, щоб розуміти, що коїться на нашій землі. Але вам по 14-15-16 років і ви не можете боронити країну зі зброєю в руках. Але саме ви, діти, – наше майбутнє, наша надія на те, що воно буде світлим. Ваша боротьба – не кинути навчання, а займатися ще завзятіше, адже коли війна завершиться нашою перемогою – а в цьому я впевнений – нам треба буде відновлювати країну. І тоді нам будуть вкрай потрібні молоді, розумні, сильні люди, готові працювати заради України». Підлітки зрозуміли та взялися до роботи.
ІТ в останні роки приносило Україні значні експортні можливості. Зараз, коли багато виробництв зруйновано, посівна можлива лише на частині українських територій, а порти фактично заблоковані, важливість нашої індустрії зростає ще більше. ІТ галузь може стати тим локомотивом, який витягне економіку України після перемоги. Саме про це ми говорили з учасниками Pre-Junior Program. І от результат: декілька слухачів після завершення курсу запитали, а що далі, чи можуть вони продовжити навчання? Тим старшокласникам, які старші за 16 років, ми запропонували стандартні програми EPAM University. Я викладаю на них також і тому можу впевнено констатувати: рівень деяких наших випускників-старшокласників не гірший за рівень старших кандидатів. Вбачаю в цьому позитив та надію на те, що в майбутньому у нас все буде добре.
Хороші зарплати та дистанційна робота – лише верхівка ІТ-айсбергу
Важлива роль Pre-Junior Program є ще й в тому, щоб вберегти дітей від помилки під час вибору професії. Як викладач з багаторічним стажем я знаю, що підлітки часто вступають на ту чи іншу спеціальність тому, що батьки її порекомендували, друзі туди пішли, обіцяли високу зарплатню після випуску тощо. Але це – не свідомий вибір. І людина не навчається, а страждає, хоча могла б отримувати задоволення і набагато краще розвиватися в іншій сфері.
Pre-Junior Program має профорієнтаційну складову і це допомагає збагнути ще в старших класах, чи підійде людині робота в ІТ-сфері, чи ні. Це краще, ніж провести довгі роки в університеті, а потім на роботі зрозуміти, що ненавидиш її. Я впевнений, що якісні профорієнтаційні програми допомагають використовувати життєвий час з більшим задоволенням та користю. Хтось впевнюється, що робить правильний вибір, а хтось – замислюється, перш ніж зробити помилковий.
Зараз у багатьох ІТ-сфера асоціюється з високими зарплатнями, хорошим соцпакетом, можливістю працювати віддалено та іншими перевагами. І вони звісно існують, але треба розуміти, що це – лише верхівка айсбергу. Під водою – наполеглива праця, яка знадобиться, щоб досягти певного професійного рівня. Я завжди наголошую студентам першого курсу на тому, що ІТ-спеціалісти змушені навчатися все життя. Недостатньо отримати диплом – це лише початок. Декого це розчаровує, а декого навпаки мотивує розвиватись з першого дня.
ІТ-сфера – не для всіх
Я переконаний, що, попри всі переваги, ІТ підійде не кожному. І це добре, адже суспільство з самих айтішників нежиттєздатно. Нам потрібні будівельники, лікарі, викладачі, продавці та багато інших спеціалістів і тому дуже важливо знайти правильне, своє місце та професійний шлях.
Та все ж я вважаю, що базові знання з програмування потрібні кожному без винятку. Колись я знайшов у філософському словнику таке визначення: «Програмування – це особлива форма організації проблемного мислення і діяльності шляхом створення програм». На мою думку, це охоплює програми розвитку, сферу бізнесу, побудову держави тощо. Ця професія навчає спершу думати, а потім – діяти. І на цьому я наголошую студентам під час їхніх перших лабораторних: не поспішайте писати код! Спершу зрозумійте завдання, усвідомте його і лише потім ставайте до роботи.
Я переконаний, що програмування навчає створювати причинно-наслідкові зв’язки, продумувати наперед стратегію поведінки, передбачати послідовності дій заради досягнення найкращого результату. Ці навики потрібні кожній людині і саме тому я вважаю за необхідне всім навчатись основам програмування. А от ставати професійним ІТ-фахівцем – це вже має бути свідомим вибором.
Підписатися на новини
-
Фокус на рості
Наталя Осташко, Senior Program Manager, про важливість академічної освіти, якісне планування, правильну мотивацію та про те, як бути гарним менеджером
Наталя Осташко, Senior Program Manager, розповіла про те, чому важлива академічна освіта, де знайти мотивацію для навчання та про характеристики гарного менеджера.
-
Соціальна відповідальність
Наплічники життя: як EPAM допомагає бойовим медикам рятувати життя
-
Лайфхаки
Power Query: як працювати з динамічними заголовками стовпців
-
Подія
Векторні бази даних для Gen AI
-
Фокус на рості
Олена Вірун, Senior Business Analysis Manager в EPAM, про розвиток кар’єри, виклики, навчання та підтримання внутрішнього ресурсу
Олена Вірун, Senior Business Analysis Manager, з EPAM вже понад дев’ять років. У цій статті вона розповідає про кар’єрні досягнення та виклики, навчання та плани.