Катерина Сушкова, Senior Software Engineering Manager в EPAM: про те, як будувати лідерство, здобувати досвід та знайти себе в професійному світі

З моїм першим керівником в EPAM я познайомилася на конференції PM Day і він порекомендував мене в компанію в рамках реферальної програми (в EPAM спеціалісти можуть рекомендувати друзів та знайомих до співпраці з компанією та отримувати за це бонуси).

На той момент я вже мала багато різностороннього досвіду: працювала в ролі консультанта, Agile-коуча, Scrum-майстра й навіть була керівником Project Managment-офісу. Також я мала досвід загального управління в невеличкій компанії. Підсумовуючи, я мала багато різного досвіду в напрямі менеджменту, тож приєдналася до компанії досвідченим фахівцем.

Так сталося, що я почала свою кар’єру в менеджменті у 20 років, одразу після закінчення університету. Найперший досвід управління був не в IT, але за короткий час я вже приєдналася до невеликої IT-компанії, яка тільки починала свою діяльність і налічувала близько семи фахівців. З огляду на це, у власника були невисокі вимоги до проєктного менеджера, тож мене взяли як початківця. Через три роки, коли я завершувала свою співпрацю із цією компанією, вона виросла до шістдесяти спеціалістів, включно з окремим відділом проєктних менеджерів, який уже можна було назвати PMO (Project Management Office). У такий спосіб я здобула свій перший досвід формування команди, управління людьми та проєктами.

А також пройшла курс бізнес-коучингу від ICF. Насправді я постійно знаходжуся в процесі навчання та навчаю сама. Багато читаю. Серед моїх рекомендацій:

• «"Deadline". Роман про управління проєктами», автор Том Демарко
• «Critical Chain», автор Еліягу Ґолдратт
• PMBOK
• «П'ять вад у роботі команди. Історії реальних викликів та перемог», автор Патрік Ленсіоні
• «Kanban: Successful Evolutionary Change for Your Technology», David J. Anderson.
• ·«Management 3.0: Leading Agile Developers, Developing Agile Leaders», автор Jurgen Appelo
• «Scrum: The Art of Doing Twice the Work in Half the Time», автор Jeff Sutherland

Якщо говорити про мотивацію та підходи до навчання, то для мене важливо спочатку поставити собі ціль і рухатися до неї. Я вірю, що навчання буде набагато продуктивнішим, якщо розуміти для чого воно. Також конкретна мета допомагає визначити шляхи та інструменти для її досягнення.

Що стосується навчання на практиці, то на моєму досвіді це може бути «боляче», проблематично, але дієво. Тому краще все ж мати теоретичну базу, але потім одразу практикуватися.

Також хочу наголосити, що впродовж кар’єрного шляху фокусні напрями можуть періодично змінюватися, тому звичайно ви будете періодично відчувати нестачу знань, тож варто завжди закривати ці «пробіли» та здобувати потрібні навички, щоби бути результативним.

Наразі я є керівницею департаменту Mobile-розробки в Україні, який налічує близько шістдесяти спеціалістів. Також я є менеджеркою центру компетенцій із цього ж напряму. Його діяльність охоплює фахівців з усієї компанії і зводиться до того, щоб робити цю практику кращою — розвивати ком’юніті, організовувати процес передачі знань, стежити за навчанням та професійним розвитком спеціалістів, а також покращувати процеси Mobile-розробки на проєктах.

Мій фокус зараз на пресейл-активностях, але також я працюю на проєктах у ролі проєктної або Delivery-менеджерки.

Так, звичайно. Насамперед згадується початок моєї кар’єри в IT. Я одразу отримала в підпорядкування проєкт, не маючи достатніх знань у цій сфері. Тож для мене це виявилося дуже важким завданням і так, це є в тому числі моєю кар’єрною невдачею.

Друге випробування сталося коли я вже працювала 3–4 роки в ролі проєктної менеджерки й вирішила стати Scrum-майстринею. На той момент я вже звикла управляти командою та мати авторитет менеджерки, але ж роль Scrum-майстра не про управління. Тож мені довелося будувати своє лідерство заново — знайти підхожий стиль спілкування та взаємодії з командою в новій ролі. Для мене це виявилося досить складним завданням.

Наступний виклик чекав мене вже в EPAM. Коли я тільки починала працювати в ролі керівника центру компетенцій та займатися пресейл-активностями, мені було важко розібратися із цим, оскільки в компанії ці процеси знаходиться на дуже високому професійному рівні. Отже, дуже багато роботи треба зробити, щоби підготувати комерційну пропозицію для замовника. Довелося дуже багато вчитися, щоб досягнути потрібного професійного рівня в цьому напрямі.

Підсумовуючи, усі мої кар’єрні виклики траплялися в ті моменти, коли моя кар’єра виходила на новий рівень, а саме, коли я діставала нові ролі не маючи відповідного досвіду. Мій приклад демонструє те, що всьому можна навчитися маючи бажання та вміння здобувати необхідні навички.

Працюючи зі спеціалістами як коуч, я часто бачу на практиці, що багато менеджерів невпевнені в собі. Я такої проблеми не мала, тож моє лідерство спочатку будувалося на впевненості в собі, яка підкріплювалася відповідною позицією. Саме тому, я переконана, що це є дуже важливим для керівника. Підкріплюйте свої слова та дії якісною підготовкою, будьте експертом — саме це додає ваги та авторитету в очах команди.

На початкових етапах кар’єри менеджера бути невпевненим — це абсолютно нормально, але я все ж раджу «пропрацьовувати» свої страхи та йти туди, де страшно. Шукайте для себе можливості практикуватися. Мати академічну освіту — це мати фундамент, але це не допоможе збудувати дім. Тож тренуйтеся на практиці, краще навіть паралельно з навчанням.

Також завжди розвивайте свої комунікативні навички та будьте чесні з командою. Працюйте над собою, та підвищуйте в такий спосіб свою значущість. У цьому може допомогти навчання, робота з менторами та коучами, виступи на конференціях тощо.

Працюючи зараз із бізнесами, я все частіше розумію, що для того, щоб компанія досягала потрібних результатів, треба починати з індивідуальної роботи з керівниками, бо часто саме їхні страхи та настрої впливають на розвиток бізнесу. Навіть на прикладі EPAM, де зустрічаються різні типи менеджерів, можна сказати, що атмосфера в різних департаментах може бути дуже різною. Тому спілкуючись із менеджерами, я часто стикаюся з проблемами демотивації та втрати сенсів серед керівників. Тож на мою думку це першочерговий момент, який треба пропрацювати, а вже потім переходити на питання масштабування бізнесу або ж професійного розвитку спеціаліста.

Я вважаю, що коучинг може бути ідеальним рішенням для спеціалістів, які працюють у невеликих компаніях і не мають поряд досвідченіших колег, менторів та розвиненого ком’юніті. На жаль, спеціаліст може легко втратити бажання розвиватися та вчитися, якщо в нього немає перспектив та плану кар’єрного розвитку, тож наголошую на тому, що керівники мають фокусуватися на цих питаннях навіть у невеликих компаніях.

Насправді робота в центрі компетенції, пресейл-активності, участь у навчанні спеціалістів — це і є моя позапроєктна діяльність. Також people-менеджмент це теж додаткова робота поза проєктом.

Я є ініціаторкою, організаторкою та спікеркою внутрішніх заходів, а іноді й зовнішніх (вебінар із Катериною можна подивитися за посиланням). Раніше я казала про те, що мала свою зовнішню спільноту, яка регулярно зустрічалася в Харкові, тож у той період я дуже часто виступала на різних мітапах, конференціях та офлайн-зустрічах.

Також я проводжу навчання та тренінги для менеджерів у компанії та поза компанією.

Що мені це дає? У першу чергу новий досвід та нові професійні враження. Коли спеціаліст працює довго на одному проєкті, він може втомлюватися й у цьому випадку дуже важливо змінювати вид діяльності та перемикатися на якусь іншу активність. Тож велика перевага EPAM — це те, що компанія дає таку змогу та навіть мотивує до цього.

Пробуючи себе в різних видах позапроєктних активностей, я розширюю свій світогляд та розумію в якому напрямі мені цікаво розвиватися. Наприклад зараз мені цікаво бути консультантом у сфері продажів та в напрямі Mobile. Основна цінність «додаткової» роботи — це розвиток, тож не нехтуйте цим, а навпаки користуйтеся такими можливостями.