Олександр Мороз, Director, Delivery Management в EPAM: про кар’єрний шлях та плани на майбутнє

У компанію я прийшов у 2012 році на позицію Quality Assurance Trainee. На той час я закінчував факультет прикладного системного аналізу в Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського. Тож EPAM — це мій перший досвід роботи.

Я зацікавився напрямом тестування після того, як на третьому курсу відвідував відповідний предмет в університеті. Він здався мені більш прикладним у порівнянні з іншими предметами, тож не маючи на той час жодного уявлення про свою майбутню професію, я вирішив рухатись у цьому напрямі.

В EPAM я спочатку пройшов зовнішні курси, потім потрапив у внутрішню лабораторію і далі вже — на перший проєкт. Команди на цьому проєкті працювали за принципом «триплету» — два розробники та один тестувальник. Кожен «триплет» виконував свою частину роботи. Спочатку я був тестувальником, а потім почав координувати роботу двох «триплетів». Приблизно через два роки я став проєктним менеджером.

Перше, що спадає на думку — це слова «стандартно» та «органічно». Змінювалися проєкти, команди, збільшувалася відповідальність. Я постійно навчався та використовував для цього всі можливості, які траплялися на шляху. Я розвивався в напрямі проєктного менеджменту — керував проєктами та командами, виконував роль координатору проєктів, а згодом став виконувати роль Delivery-менеджера. Зараз моя позиція називається Delivery Director.

Також, оскільки я працював із проєктами зі сфери електронної комерції, із часом це стало моєю спеціалізацією. Тож зараз я відповідаю за всі EU&UK проєкти цього напряму в Україні.

Маю сказати, що певні виклики траплялися на кожному проєкті, на якому я працював. Наразі їх у моїй кар’єрі не менше десяти. Один із тих, які мені найбільше запам’ятались — це впровадження нової технології на проєкті, яка на той момент ще тільки розроблялася паралельно із нашим проєктом. Відповідно, на початку були закладені неправильні терміни виконання робіт, тож довелося потім переглядати всі домовленості із клієнтом, які стосувалися строків та фінансування проєкту. Наприкінці все, звичайно, було реалізовано, як і планувалось, але можу сказати, що вся управлінська частина команди зустрілася із багатьма складними завданнями. Мій особистий виклик полягав у тому, що це був мій перший проєкт, на якому я відповідав за всі аспекти реалізації та координував роботу всіх підрозділів.

Насамперед мені пощастило працювати разом із досвідченими спеціалістами, у яких завжди можна було повчитись, запитати поради чи отримати справедливий відгук про свою роботу. Також я проходив внутрішні тренінги в EPAM. Я впевнений, що подібне навчання допомагає структурувати знання, які вже попередньо здобуті на практиці.

Якщо казати саме про практичний досвід, то я вважаю, що вирішення складних завдань на проєкті допомагає натренувати багато корисних навичок. Наприклад, ситуації подібні тій, яку ми обговорювали трохи раніше, навчили мене мислити нестандартно, знаходити нетривіальні рішення та будувати правильну комунікацію з клієнтом.

Так, я був і менті й ментором, тож знаю, як працює менторська програма з різних сторін. Приблизно два роки тому я зіштовхнувся з тим, що не розумів, у який напрям менеджменту рухатися далі. Тож мені знадобився «погляд зі сторони» і я вирішив узяти участь у програмі Management Mentoring Program (MMP). Технічно це відбувається таким чином: ви можете подивитися список менторів та обрати собі того спеціаліста, який зможе найкраще допомогти із вашим запитом. Загалом менторська програма — це серія зустрічей, організатором якої є менті. Потрібно підготувати певні питання до ментора й під час зустрічей ви разом зможете їх пропрацювати. Тобто скласти план чи продумати кроки, які необхідні для вирішення запиту, з яким звернувся менті.

Через деякий час я також став ментором в цій програмі та вже до мене приходили колеги із запитами та питаннями. Потрібно зауважити, що є певні вимоги до запитів — це не має бути щось просте, тобто те, що можна вирішити зі своїм people-менеджером чи HR People Partner-ом. Але також, питання має бути вирішено з ментором упродовж шести місяців. Щодо тематики запитів — це можуть бути технічні питання, або ті, що стосуються соціальних навичок. Тематикою запитів може бути проєктний менеджмент, people-менеджмент, акаунт-менеджмент та інші. Тобто, з одного боку ментор не витрачає багато часу, а менті своєю чергою дістає гарний «поштовх» для подальшої побудови кар’єри.

Останні два роки я частіше відвідую події, які організовують внутрішні спільноти в компанії. Раніше часто відвідував профільні офлайн-конференції. Зараз їх стало, на жаль, набагато менше, і мій фокус також змінився. Тому іноді вдається долучитися лише до онлайн-заходів.

У мене є декілька ролей. Першочергово, я Project- та Delivery-менеджер. Також я є Delivery-партнером від української локації EPAM для напрямів CPG та ритейл. Ще одна моя роль — це роль people-менеджера для групи компетенцій, таких як Drupal, Adobe Commerce (раніше — Magento) та Adobe Experience Manager. Я відповідаю за розвиток цих компетенцій та проєкти, у які залучені ці технології.

На мою думку, для проєктного менеджера важливо розуміти people-складову, тобто чого люди насправді хочуть та за що переживають. Це допомагає приймати ефективніші та правильніші рішення. Найкращим чином це можна зрозуміти в момент, коли допомагаєш спеціалістам будувати карʼєру в довгостроковій перспективі. Адже, виклики, з якими при цьому стикаєшся, часто дуже відрізняються від проєктних.

У момент початку повномасштабного вторгнення я переїхав із Києва в Чернівці. Там на той час було готове приміщення для нового офісу компанії. Тож я отримав завдання на базі цього приміщення побудувати шелтер для колег, які їхали зі східних регіонів. Тоді було досить проблематично знати десь житло, особливо на короткий час, тому цей шелтер став порятунком для багатьох колег та їхніх сімей. Звичайно, як і більшість українців, я беру участь у зборах на потреби армії та долучаюсь до проєктів, які реалізують мої колеги-волонтери.

Насамперед я намагаюсь проводити якомога більше часу із сім’єю. Бувають тижні, коли в мене багато ненормованих робочих днів, але я навчився із цим справлятися. Щоб відновлювати енергію для роботи, я багато займаюсь спортом. Наприклад, 4–5 разів на тиждень я ходжу на плавання і навіть беру участь у змаганнях. Мій типовий будній день виглядає так: зранку похід в зал чи в басейн, потім — робота. Після цього я зазвичай їду в школу за старшим сином і приділяю час сім’ї. Ввечері я знову сідаю за роботу. Для мене це є комфортним режимом.

Найближчим часом я буду відповідати за великий і складний проєкт, тож буду мати багато викликів для мене і моєї команди. Як завжди, в таких випадках я буду намагатись взяти для себе максимум "lessons learned" та прокачати свої навички. Якщо говорити про більш довгострокові плани, то я бачу свій ріст в компанії таким чином: більше відповідальності, складніші ролі, вища посада. Зупинятись точно не планую!