Наталя Осташко, Senior Program Manager, про важливість академічної освіти, якісне планування, правильну мотивацію та про те, як бути гарним менеджером

Це був 2007 рік, я тоді була у відпустці по догляду за дитиною. Тож коли я почала задумуватися про відновлення своєї робочої діяльності, я отримала пропозицію приєднатися до компанії EPAM, яка на той час налічувала 170 спеціалістів в Україні. Мені запропонували викладати ділову англійську для інженерів. На той час я працювала в Національному авіаційному університеті й навчала майбутніх фахівців технічній англійській, адже за освітою я філолог. Пропозиція EPAM мене зацікавила, тож я пройшла декілька етапів інтерв’ю і приєдналася до компанії. Коли я почала викладання, я зрозуміла, що моїм студентам-інженерам не потрібна граматика, а нагальною потребою є саме ділова комунікація. Навички презентації, уникання конфліктів та загалом правильні бізнес-фрази, які повсякчас використовуються в бізнес-спільноті — це те, чому раніше, на жаль, не навчали в школах та університетах. Тож я почала робити акцент саме на цьому, а також самій навчатися в цьому напрямі. Наприклад, після початку співпраці з компанією, я отримала декілька міжнародних сертифікатів, у тому числі навчалася в лондонському Триніті-коледжі, де отримала саме сертифікат із тренерства по міжнародній діловій комунікації. З цього й почалася моя кар’єра в EPAM.

Оскільки я пішла з напряму викладання англійської в напрям ділової комунікації англійською, мене запросили у відділ L&D (Learning and Development), де я стала тренеркою із соціальних навичок (soft skills), а саме — ділової комунікації. У 2012 році я перейшла на позицію L&D-менеджера і відповідала за декілька регіонів: Україна та APAC. У той момент ми якраз починали інтеграцію з нашими китайськими колегами. Також я багато працювала з практикою Digital Engagement. Викладати я ніколи не переставала, викладаю і зараз, але на той момент я стала частиною глобального напряму L&D в компанії та була сфокусована на управлінні цим напрямом в Україні. У процесі я створила 22 технічні менторські програми, які згодом поширилися на всю компанію. Одним із найвагоміших досягнень того періоду я вважаю нашу ініціативу з активного розвитку власних тренерів та менторів у компанії замість залучення зовнішніх експертів. Так у нас з’явився Trainers Club, у якому було 700 спеціалістів і ми багато працювали над тим, щоб навчити їх проводити тренінги та бути менторами.

У той момент, у 2012 році, коли я стала менеджеркою, я також розпочала свою практику кар’єрного та бізнес-коучинга. Оскільки я маю всі необхідні для цього спеціалізації. Я є фахівчинею у сфері освіти та спеціалісткою у викладанні для дорослих людей. Також я впевнена, що зробила багато для розвитку української it-культури в плані побудови якісних комунікацій із клієнтами та формуванні ділових відносин. І, звичайно, я пишаюся тим, що можу допомагати людям знаходити їхній кар’єрний шлях за допомогою своєї коучинг-практики. Усього за декілька сесій, використовуючи правильні інструменти, ми вже можемо знайти для людини правильний шлях для кар’єрного руху.

Якщо повертатися до моєї кар’єри в EPAM, то у 2016 році я перейшла з L&D-напряму в проєктний менеджмент і близько чотирьох років працювала на проєкті у сфері ритейлу. Мабуть, це був найскладніший період у моїй кар’єрі, бо робота займала багато часу, але водночас я дізналася чим є IT зсередини та навчилася реалізовувати IT-проєкти. А також глибоко занурилася в проєктні процеси, роботу інженерів та загалом дізналася про виклики, з якими стикається бізнес.

Однією з причин моєї багаторічної лояльності до компанії є різноманітні шляхи для професійного розвитку. Я завжди маю змогу спробувати себе в якомусь новому напрямі діяльності й водночас не залишати одразу попередній напрям. Тож після того, як я деякий час працювала на проєкті, я перейшла в напрям комерційної освіти EPAM. Цей напрям зародився у 2019 році, коли в компанії було вже багато досвіду в проведенні внутрішніх тренінгів і з’явилася ідея зробити зовнішні тренінги для досвідчених інженерів та менеджерів. Таким чином з’явилася Магістерська програма та інші курси, які наразі ми запускаємо разом із провідними університетами світу.

На цей час ми вже маємо ліцензовану та акредитовану Master's Degree Program, яка дає змогу фахівцям здобути диплом магістра за потрібним технологічним напрямом.

Академічна освіта зараз, на жаль, відстає від того, що вимагається від спеціалістів на ринку, тож хто як не індустріальний партнер може допомогти університетам актуалізувати навчальні програми. EPAM своєю чергою, співпрацюючи зі світовими університетами, також додає до своїх програм академічний складник, без якого це був би просто курс чи тренінг, а не магістерська програма. Саме тому Master's Degree Program — це дуже потужна ініціатива, мета якої дати спеціалістам необхідні знання та навички, та й загалом — зробити IT-індустрію та EPAM краще.

Маю просту відповідь на це запитання — потрібно вчитися. Проводячи тренінги по лідерству або менеджменту, я часто стикаюся із тим, що на них приходять спеціалісти, які фактично ніде не вчилися, а саме не читали профільну літературу, не отримували сертифікації, не здобували ніякої академічної освіти. Часто спеціалісти мають лише одне підґрунтя — певний досвід здобутий емпіричним шляхом. Тобто шляхом експериментів на своїй команді. Я не вірю в такий підхід, я впевнена, що основою мають бути саме теоретичні знання, які вже потім потрібно практикувати в реальному житті. Менеджери мають бути обізнаними в багатьох питаннях — як будувати команду, як мотивувати, як діяти в кризових ситуаціях, як вирішувати конфлікти тощо.

Підсумовуючи, мій підхід — це насамперед здобуття базової освіти в напрямі менеджменту, потім багато практики та навчання протягом усього кар’єрного шляху.

А щодо літератури, то я б порадила читати книги Іцхака Адізеса, Тома ДеМарко та Патріка Ленсіоні. 

Однозначно ні. Кожна людина живе на світі, щоб закривати свої потреби. Якщо професія менеджера закриває ці потреби — це добре. Але є певні потреби, які неправильно та неможливо закривати шляхом переходу в цю професію. Також для того, щоби бути керівником і працювати з людьми, треба хоча б на 10 % любити людей, як би дивно це не звучало. Якщо для вас спілкування з командою потребує неабияких зусиль, то ви ймовірно не на своєму місці.

Тож теоретично всі люди можуть стати керівниками, але не всім це потрібно робити й не у всіх є правильна мотивація для цього, на це потрібно зважати. Моє завдання, як кар’єрного коуча, визначити та показати спеціалісту доцільність руху в сторону менеджменту, або в бік архітектури рішень, або в будь-який інший для того, щоб робота приносила людині задоволення та закривала потреби.

Він має бути самовпевненим, довіряти своїй інтуїції та любити людей. Останній пункт — це дуже важливо. Знаю, що у всіх бувають моменти зневіри в людстві загалом, у тому числі й у мене. Але я впевнена в тому, що треба любити свою команду, щоб якісно нею управляти.

Я можу поїхати в готель і весь час читати книжки або дивитися серіали або навіть просто лежати. Останні три роки в мене, на жаль, не виходить узяти повноцінну відпустку, тож ці три дні для мене особливо важливі.

Також я займаюся спортом п’ять разів на тиждень, та один-два рази — ходжу на масаж. У мене є психолог із 2018 року, з яким я регулярно спілкуюся та ситуативно я звертаюся до коуча, якщо в мене виникає якась бізнес-дилема. У ці моменти я стараюся не знаходитися в деструктивному внутрішньому монолозі, тобто сам на сам із цим питанням, тож завдяки коучу можу швидко прийняти важливе рішення.

Тож піклування про ментальне і фізичне здоров’я є моїм основним пріоритетом.

Коучинг може допомогти вам із дилемами, які стосуються сьогодення та майбутнього. Наприклад із такими питаннями, які стосуються прийняття важливих рішень: зміни роботи, переїзду, дорогих покупок, відкриття бізнесу, складностей на нинішньому проєкті або загалом на роботі. Коуч може запропонувати вам виконати певні вправи для того, щоби показати вам цю ситуацію з різних сторін та підсвітити моменти, які викликають у вас сумніви.

Що стосується психолога, то до нього варто звертатися, якщо ви відчуваєте втому, тривожність, переживання, зневіру тощо. Психологія — це про підтримку, про те, що ви не одні в цій ситуації. Навіть якщо ви сильна особистість, то вам однаково іноді хочеться побути слабкою і безвідповідальною. Наголошую на тому, що це моя суб’єктивна оцінка, бо насправді психологія та психотерапія — це набагато глибше. Тож я хотіла б порадити не залишатися самотою у своїй тривожності, невизначеності, сумі тощо. Обов’язково зверніться до спеціаліста. Навіть якщо не знаєте, хто б зміг вам допомогти в цій ситуації, однаково пошукайте дипломованого та сертифікованого психолога з профільною освітою. Коуч зі свого боку теж має володіти міжнародними сертифікатами. Коучинг ще досить молода професія, але вже зараз є декілька міжнародних шкіл, які готують гарних спеціалістів. Якщо ви хочете пропрацювати робочі або бізнес-питання — зверніться до кар’єрного коуча, якщо маєте питання щодо стосунків або особистого життя — до лайф-коуча. Після того, як ви обрали спеціаліста по критеріях освіти та напряму діяльності, обов’язково оцініть свої враження від першої зустрічі — для того, щоби працювати далі, вам має бути комфортно з людиною.

Цього року я вступаю на магістратуру до вищого навчального закладу за напрямом консультативної психології. Я хочу оновити свої знання саме за цим напрямом, оскільки світ не стоїть на місці й мені важливо залишатися «в контексті» для того, щоби продовжувати якісно керувати командою та допомагати людям, які звертаються до мене як до коуча. Я дуже поважаю академічну освіту, тому обираючи між курсами та магістратурою я завжди оберу друге. Особливо, якщо я впевнена в тому, що це мені потрібно й цікаво.

Якщо ж ви не знаєте, чи потрібно вам навчання в певному напрямі та чи будете ви надалі розвиватися в ньому, я рекомендую спочатку пройти маленький безплатний курс, потім — середній по вартості, після цього — більш коштовний. Так ви зрозумієте, чи цікава вам ця професія і, чи цікаво вам у ній практикуватися і розвиватися далі.

Ну і, звичайно, хочу наголосити, що вміння навчатися потрібно розвивати. Це є тією навичкою, яка буде в пригоді все життя. Тож обов’язково йдіть туди, де вам цікаво, плануйте своє навчання на день/тиждень/місяць/рік та обов’язково робіть перерви та канікули, це допоможе вам зберігати наснагу до цього процесу.

Почну з того, що планувати в будь-якому разі треба. Перед кожним із нас має бути «картина майбутнього». Саме за цим до мене зараз часто звертаються на коучинг-сесіях. Треба дивитися в майбутнє і формувати його, це і є стратегією. Щодо тактичних кроків, то їх варто переглядати кожен день, оцінюючи поточну ситуацію. Тут багато чого залежить від подій, на які ви не може повпливати. Тож завжди майте основну мету, яка дає мотивацію та робіть щоденні маленькі кроки до цієї мети.