«Головна цінність компанії — це люди». Досвід Равіля Янбекова

Навчання в EPAM University було організоване дуже професійно з боку компанії, я постійно відчував підтримку. В той період мені дуже допомагали куратори університетських програм. Я пройшов учбовий період за чотири місяці і вже після першого тижня в статусі студента почав працювати. На першому проєкті я зустрів досвідчених спеціалістів, які допомогли мені отримати перші практичні знання.

Моя група з EPAM University також потрапила на AQA-програму початківців із дуже досвідченими менторами. Я згадую ті часи з великою вдячністю.

В 2015 році мене перевели на мій перший проєкт у сфері Digital Engagement practice (DEP). В той момент дуже стрімко почала розвиватися DEP-практика digital commerce. Сьогодні багато колег, які там працювали, обіймають керівні посади. Наприклад, Максим Тодорака, який в ті часи був Delivery-менеджером, а зараз працює директором у Сполучених Штатах.

Саме в DEP-практиці я став People-менеджером. Відбувалося потужне зростання технологій: e-commerce, Hybris, Sitecore тощо. В мене почалася інша фаза навчання — менеджерська. Мені пощастило потрапити на останню програму Introduction to Management (ITM) для менеджерів-початківців, що проходила офлайн із досвідченими тренерами. Програма була дуже насиченою — ми розглядали багато життєвих ситуацій, грали в навчальні ігри. Крім якісного навчання, EPAM ще створює дуже крутий нетворкінг. Саме під час навчання я зустрів багато людей, з якими потім працював. 

На першому проєкті моя роль була здебільш технічною. Я займався автоматизацією історій та розбирався з новими технологіями. Потім я приєднався до координації релізів. Взагалі, коли спеціаліст розвивається, зростає і рівень абстракції завдань. Спочатку це може бути кодування, потім дизайн тест-кейсів або координація релізу, а згодом вже менторинг та онбординг.

Отже, поступово відбувалося зростання. Під моїм керівництвом вже була невелика команда з п’яти людей. Я займався побудовою стратегії автоматизації. Паралельно зростав мій юніт, що вимагав більшої відповідальності, відстеження «температури по юніту» та проведення інтерв'ю для його розвитку. Керуючи командами тестування, я також спробував себе в ролі Scrum-майстра.

На цей момент у моїх планах є повернення до технічної сфери. Я хотів би більше зосередитись на архітектурі та розробці акселераторів. Дуже тішить, що EPAM дає можливості на різний смак. Тобто людина може вибирати, у якому напрямку розвиватись: як технічний спеціаліст, як менеджер або в ресурсній гілці.

Процес оціночного інтерв’ю може здаватись формалізованим для людини, яка прийшла з невеликої компанії. Я вважаю це «платою» за зростання компанії, коли неможливо працювати з усіма інженерами свого юніту і точно знати їх професійний рівень. Суттєвий плюс — завдяки такому інтерв'ю менеджери можуть отримати сторонню оцінку незалежно від персонального ставлення. Тому я до цього процесу ставлюся позитивно, до речі, зараз він еволюціонує та стає менш формалізованим. 

Це приходить з часом. Суто формалізований підхід молодих менеджерів до ситуацій я не вважаю правильним. Колись я сам був таким та робив багато помилок, які сьогодні міг би уникнути. Оце і є досвід.

Я б рекомендував спочатку зростати як менеджер, набуваючи досвіду, а вже потім проходити програми. Така стратегія більш ефективна.

Мені здається, що найкращими менеджерами стають ті, хто були, наприклад, старостами групи в університеті або вже працювали десь на будівництві чи виробництві. На початку мого менеджерського шляху мене дуже підтримали більш досвідчені колеги з багаторічним досвідом. Разом ми залагоджували гострі ситуації, які виникали.

Я вважаю, що Advanced Engineering — це дуже важливий крок. Не кожна людина буде почуватися комфортно в ролі менеджера. Сьогодні є поле для спеціалістів, які не хочуть поринати в менеджмент. Звичайно, EPAM дає змогу кожному зростати і більш досвідчені колеги страхують на старті. Але якщо ти відчуваєш, що навантаження буде занадто тяжким, то краще не йти в менеджмент, який передбачає велику відповідальність за людей в команді. Потрібно розуміти потреби людей, завжди допомагати, бо найбільша цінність компанії — це люди. 

Для початківців важливо не втрачати купу часу на самонавчання. Завдяки програмам, які є в EPAM (тестування, розробка, BA-практика, школа архітектури рішень тощо), багато понять засвоюються швидше. Звісно, там також доведеться багато вчитись самому, але з менторами це відбувається значно легше. Ментори можуть ділитись своїм досвідом та кейсами. Наприклад, існують типові проблеми та патерни для їх вирішення.

Корисний досвід людина здобуває, коли сама є ментором. Якщо ти хочеш опанувати якийсь предмет, то треба спробувати його викладати. Моя думка така, що ментори навчаються навіть більше, ніж менті. Доводиться відповідати на питання, які ти ніколи б собі не поставив. Коли я був у цій ролі, ночами готувався до можливих питань. Коли людина використовує певний інструмент, вона шукає, як не натрапити на проблему. А коли його вивчає - шукає в ньому недоліки, щоб їх пояснити.

Коли я був куратором найвищої технічної експертної програми, моя команда менторів навчалася, мабуть, більш інтенсивно, ніж менті. 

Ще хочу згадати програму eKids. Її було засновано в 2016 році для дітей EPAMерів, але сьогодні ініціатива поширюється також на дітей, підопічних благодійних фондів, віком від 7 до 15 років, родини яких опинилися в складних обставинах внаслідок війни. Ця програма направлена на те, щоб дати практичне розуміння того, як використовують інформаційні технології в реальному житті. Існують різні моделі проведення програми — університетська з використанням типових підходів до навчання та практична, коли створюється реальний проєкт — сайт, бот або гра. Наприклад, мій племінник у захваті від такої програми. EPAM Kids є корисним для нетворкінгу та встановлення зв'язків між колегами на новому рівні.