Ольга Ніценко, Lead People Experience Specialist в EPAM: про спільноти, психологію та українську ідентичність

Як я часто кажу, у мене було «два життя» в компанії. Зараз іде друге. Уперше я приєдналася до харківського офісу компанії у 2018 році. Моїми завданнями було розвивати інжинірингові спільноти, ком’юніті Well-being та CSR-проєкти (Corporate Social Responsibility). Я організовувала багато офлайн-подій та сприяла розвитку цих напрямів у компанії та безпосередньо в харківському офісі.

Потім я почала цікавитися психологією та коучингом і у 2021 році пішла здобувати другу вищу освіту за напрямом «Практичний психолог». У цей час мені стало важко суміщати це зі співпрацею з EPAM, тож я пішла з компанії. Повернулась я в червні 2022 року і взялася здебільшого за розвиток напряму Well-being. Зараз я є проєктною менеджеркою деяких проєктів, виступаю спікером і модератором подій, розповідаю колегам про психологічні практики та ділюся експертними думками в цій галузі.

Наприклад, у нас є окремий стрім, який має назву «Share2Care». Цей проєкт був створений у часи початку блекаутів та перебоїв з електроенергією в Україні внаслідок обстрілів росією критичної інфраструктури й він має на меті обмін досвідом колег, які організували собі безперебійний доступ для роботи. Також я виступаю спікеркою і модераторкою на деяких подіях, де тематикою є, наприклад, психологічні практики.

У Харкові все починалося з того, що колеги часто збиралися в офісі на кухні та обговорювали якісь професійні теми. Інженери розповідали, наприклад, про новий робочий інструмент, нову отриману сертифікацію, нову здобуту навичку. Так з’явилася ідея того, що необхідно створити майданчик і умови для того, щоб спеціалістам було зручніше обмінюватися досвідом. Професійні спільноти корисні для всіх — інженерам це спрощує доступ до потрібної інформації та допомагає професійно зростати, а компанія своєю чергою здобуває досвідченіших спеціалістів та нові технологічніші рішення для реалізації проєктів.

Для того, щоб об’єднати колег у спільноту, потрібно знайти ініціативного лідера або лідерів, навколо яких зберуться фахівці. Зазвичай лідери є досить комунікабельними, тож їм легко знайти спікера та запропонувати виступ на події. Роль ком’юніті-спеціаліста полягає в тому, щоби сформувати стратегію розвитку спільноти згідно з потребами бізнесу, допомогти зібрати команду та підтримувати на шляху створення нових подій.

Поступово цей напрям в Україні ставав усе більш популярним і відповідно з’явилася окрема платформа для спільнот, а також залучалося все більше людей, які відповідали за розвиток ком’юніті у різних містах.

Відчуваючи належність до професійних спільнот, спеціалісти відчувають зв’язок і з компанією загалом. Також не варто забувати, що участь у подіях для багатьох людей є мотиваційним поштовхом до професійного зростання та, безумовно, дарує визнання.

Зараз, коли зустрічі відбуваються здебільшого в онлайн-форматі, у них можуть брати участь колеги з будь-якого куточка України, тож спільноти активно зростають. Ми маємо величезний вибір напрямів та тем, і кожен може знайти для себе щось цікаве та актуальне. У такий спосіб EPAM-ери спілкуються та професійно розвиваються.

У деяких містах спільноти проводять навіть офлайн-зустрічі, які зараз є неймовірно цінними. Живе спілкування дає можливість ще більш відчути свою належність до однодумців. Тож ми підтримуємо такі події та намагаємось зробити їх безпечними та приємними для всіх.

Зазначу ще те, що спільноти часто колаборують між собою, і у такий спосіб фахівці з різних технологічних напрямів можуть дізнатися про потреби та «болі» один одного. Це своєю чергою допомагає вибудовувати співпрацю на робочих проєктах на більш високому рівні.

Зараз в Україні налічується понад п'ятдесят п’ять активних інжинірингових спільнот і близько двадцяти соціальних well-being спільнот. 

Ця спільнота утворилася після початку повномасштабної війни й зараз налічує понад п’ять тисяч учасників. Потреба виникла в результаті ситуації повної невизначеності, багато хто тоді виїжджав із небезпечних місць і потребував допомоги. Люди також потребували зв’язку та єдності один з одним. А згодом це трансформувалося в потребу зв’язку загалом з Україною — культурою, традиціями, самобутністю нації. Зараз суспільство відчуває розгубленість, втому, страх, втрату сенсів. Тож ком’юніті стало важливою опорою для колег та залишається нею і понині.

Один із проєктів спільноти став проєкт «Подорож Україною». Це серія онлайн-зустрічей з одними з найвідоміших екскурсоводів України, які розповідали про українські міста. Загалом ми охопили вісім міст та до цих зустрічей долучилися понад півтори тисячі EPAM-ерів. Також на деяких подіях спікерами виступили наші колеги, які розповідали про свої рідні міста. Ми отримали багато приємних відгуків після кожного заходу, тож зробили висновок, що проєкт був надзвичайно успішним.

Продовженням цієї ініціативи став проєкт «Смакуємо по-українськи». Ці зустрічі теж були дуже теплими. Тут запрошені спікери розповідали про історію української кухні, а колеги ділилися своїми сімейними рецептами. Такі події надзвичайно важливі, оскільки дають змогу відпочити та відключитися від роботи, а отже емоційно відновитися.

У планах — третій проєкт із цієї серії, який має назву «Мистецтво по-українськи», для якого ми якраз зараз шукаємо експертів.

Окрім тем культури, традицій та кухні, спільнота «Ми з України» охоплює ще декілька напрямів. Наприклад, «Повернення ветеранів» — тут зібрано багато інформації про те, як допомагати ветеранам адаптуватися до цивільного життя. А також «Толока» — це дружня спільнота «Ми з України», створена для тих, хто хоче покращувати навички володіння рідною мовою та книголюбів, які цікавляться українською літературою.

Разом з учасниками цієї спільноти ми навіть випустили дві внутрішні друковані книги — з оповіданнями та з віршами, авторами яких є наші колеги. Варто зазначити, що ілюстрації до цих книжок теж були створені EPAM-ерами.

Загалом я вважаю, що ця спільнота чудово виконує свою роль і підтримує ментальне здоров’я учасників, оскільки дає змогу відчути належність до «своїх» та проходити разом спільний життєвий шлях країни.

Це практичні експерименти, які мають на меті покращити самопочуття та виміряти це покращення кількісно і якісно. Перша лабораторія у березні 2024 року пройшла під гаслом «Нічого не відбувається, поки не починається рух». Протягом двох тижнів понад 450 EPAM-ерів досліджували свій фізичний стан та покращували його завдяки впровадженню нових звичок.

Головною ідеєю цього проєкту є саме практичність, бо зараз уже не достатньо організувати просто лекцію про те, як покращити своє життя, зараз уже потрібно діяти. І ми хочемо навчити колег саме своїми діями покращувати власний стан. Перша така «Лабораторія» відбулася в березні цього року і її темою було «Тіло». Ми пропонували учасникам відстежувати якість сну, кількість рухів, харчування та споживання води за день. А на наступний тиждень ми пропонували обрати собі одну із цих дій та робити все, щоби покращити показники. За цей час ми також намагалися підвищити мотивацію до продовження самостійної роботи над покращенням цих показників й надалі. Ми були приємно вражені тим, що люди починали цей двотижневий експеримент у середньому з оцінкою «п’ять» по десятибальній шкалі, а вийшли з оцінкою «сім». Наступна запланована лабораторія має назву «Розум: Info Detox» і буде присвячена інформаційній гігієні. Ми будемо вивчати з учасниками на які джерела та канали комунікації вони витрачають свій час.

Ще окремо хотілося б розказати про Social Mentoring програму. У рамках цієї програми EPAM-ери можуть ділитися з колегами своїми талантами, навичками, хобі та всім, що не стосується їхньої професійної спеціалізації. Вони проводять лекції, майстер-класи, тренування та інші заходи для того, щоби передати свої знання та вміння.

Перша, і найголовніша, це наявність усіх спільнот в одному місці. Кожне ком’юніті має свою окрему сторінку, де зібрана інформація про лідерів, учасників, напрямок діяльності, події, статті та інше. Якщо хтось хоче відвідати подію спільноти, достатньо просто зареєструватися та вказати пошту, таким чином подія додається в календар і учасник точно її не пропустить. А якщо раптом не вдалося потрапити на живу трансляцію, то потім можна подивитися запис, який теж зберігається на платформі.

Можна сказати, що платформа збирає всі дані та артефакти кожної спільноти та зберігає їх. Отже, дуже легко знайти щось цікаве для себе та долучитися до команди однодумців.

Хочеться сказати, що я відчуваю спільність власних цінностей із цінностями компанії. Також я відчуваю турботу з боку компанії до спеціалістів і радію, що можу бути причетною до цього.

Також хочу поділитися матеріалами для тих, хто як і я, хоче дізнатися більше про українську історію та культуру:

• Проєкт «У пошуках ідентичності»;
  
• Gogol Media. Медіа про культуру;
• Журнал «Локальна історія»;
• YouTube-канал історика Олександра Алфьорова;
• Книга Ігоря Козловського «Людина на перехресті. Роздуми про екзистенційний інтелект»;
• Онлайн-ресурс «Ковчег» — віртуальна скарбниця нашої нації;
• Проєкт «Реальна історія» з Акімом Галімовим;
• Книга про Крим «За Перекопом є Земля», авторка Анастасія Лєвкова.
• Книга «Ми з України. Історії людей, якими захоплюється світ», авторка Уляна Скицька
• Український серіал «І будуть люди», екранізація однойменного роману Анатолія Дімарова.