Із Junior Systems Engineer в Systems Architect II. Досвід Романа Новікова

Я прийшов у EPAM десь 7 років тому. До цього в мене було, можна сказати, дві посади. В аспірантурі Харківського національного університету радіоелектроніки (ХНУРЕ) писав дисертацію та проводив дослідження. Моя тема та подальші вподобання були пов'язані зі світом IT. Паралельно працював системним адміністратором на великого українського провайдера. Там познайомився з колегою, який порадив мені пройти курси в EPAM. Спочатку я став студентом, а згодом перейшов на позицію системного інженера.  

В цій статті я розповім про свою кар'єру в EPAM та найбільш цікаві виклики на цьому шляху, а також дам кілька порад тим, хто мріє про керівну посаду. 

Отже, в EPAM я пройшов шлях від студента та молодшого спеціаліста до позиції ресурсного менеджера, керівника команди та системного архітектора другого рівня. 

На мою думку, головний виклик — це комунікація із замовником. Перші проєкти було досить важко починати. Адже треба розуміти, з ким працюєш, який домен, який бізнес-кейс. Якщо не вийде побудувати відносини, не відбудеться ніякого розвитку, не вдасться отримати результат і взагалі працювати буде нецікаво. 

Зараз я відчуваю, що починати нові проєкти стало набагато легше. Але це прийшло не тільки з досвідом. Розвинути комунікаційні навички мені допомогли внутрішні тренінги EPAM. 

В ролі менеджера я перестав відповідати лише за себе. Треба було забезпечити людей роботою. Відтоді в мене було два завдання: розвиток команди і розвиток цих людей в компанії. Зріс рівень відповідальності за команду і за результат.

На перший план виходять навички комунікації. Хороший менеджер повинен вміти розмовляти і слухати, щоб направляти людей. Необхідні знання я здобував на курсах ресурсних менеджерів та лідерів в компанії EPAM, від колег з професійним досвідом та ком'юніті.

Я завжди розумів, що для розвитку в компанії є декілька шляхів. Перший — суто технічний. Але всебічний розвиток спеціаліста неможливо уявити без менеджменту. Ставши керівником команди розробки на своєму проєкті, я почав набирати нових людей та зрозумів, що треба розвивати ресурсну гілку. Шанси перейти на керівну позицію даються всім, в кого є бажання розвиватись та якийсь попередній досвід.

Під час переходу в менеджмент треба бути готовим до відповідальності не тільки за себе, але й за потреби бізнесу. Успішний менеджер вміє перш за все розуміти цілі компанії та проєкту і спрямовувати людей на їх досягнення.

Із власного досвіду можу сказати, що є люди, яким не підходить роль менеджера. Людям з технічними навичками важко дається комунікація, а лідерські якості притаманні не кожному. Але, якщо є велике бажання, необхідні навички можна розвинути.

Ментори були в мене завжди. З самого початку ресурсний менеджер дуже допомагав з розвитком. Ми робили детальний план моєї подальшої кар'єри та складали дорожню карту. На цьому етапі мої ресурсні менеджери також мені допомагають. Хочу сказати, що в EPAM завжди є люди, до яких ти можеш прийти за порадою. Вони або спеціалісти в своєму домені, або знають, куди направити, щоб знайти потрібну інформацію. 

Спираючись на власний досвід, я скоріше дам пораду, аніж буду штовхати кудись. Розглянемо приклад виходу людини з компанії та що можна їй запропонувати. Менеджер дивиться на ситуацію одразу з різних боків: як людина, як інженер та як представник компанії. Головне завдання тут - допомогти, дати повну інформацію про різні варіанти. Навіть якщо в якийсь момент доводиться прощатись, ми завжди раді поверненню спеціаліста в майбутньому. 

Наостанок хочу дати пораду тим, хто, можливо, саме зараз замислюється, чи потрібно рухатись в менеджмент. Рішення завжди повинне бути зваженим. Треба адекватно оцінити умови та розрахувати свої сили, щоб навантаження не виявилося занадто великим і на все вистачило часу. Якщо залишаються якісь сумніви, можна запитати думку досвідчених колег. До речі, в EPAM я завжди відчував (і відчуваю) таку підтримку на кожному етапі свого кар'єрного шляху.