Юрій Бура, Solution Architect, EPAM: про розвиток кар’єри інженера, адаптацію до змін та цінність нетворкінгу

У цьому інтерв’ю ми розглянемо, як змінювалася роль IT-спеціаліста протягом останнього десятиліття, яке значення має корпоративна культура для розвитку фахівця, та як залишатися на хвилі технологічних трендів у світі, що швидко змінюється. Ми також поговоримо про баланс між роботою та особистим життям, і про те, як знаходити натхнення для нових досягнень.

Протягом своєї кар’єри я мав кілька спроб рухів у цьому напрямку. До приходу в EPAM я працював у GameDev, а згодом навіть написав книгу про розробку ігор на JavaScript. Це був один із моїх реальних проєктів для браузерних ігор, й оскільки ця галузь була досить новою з обмеженими онлайн-ресурсами, мені довелося багато досліджувати самостійно.

Тоді мені дуже хотілося, щоб хтось зібрав усі необхідні матеріали для створення гри. Десь у 2009–2010 роках ми з другом сиділи в орендованому офісі й обговорювали це питання. Він тоді запропонував мені самому зібрати ці матеріали. Спочатку ця ідея здалася мені зухвалою, але згодом я вирішив «чому б ні?». Того ж вечора, замість того, щоби піти додому, я почав писати листи до Apress, O'Reilly, Pact та інших видавництв. Я поділився своєю ідеєю книги й запитав, чи зацікавить їх така пропозиція. Було дуже захопливо, коли A-press швидко відповіли та запросили на зустріч. Це сталося ще до мого приходу в EPAM, а коли я приєднався до компанії, видавництво якраз затвердило мою книгу. Підписання контракту з A-press стало початком мого письменницького шляху. Тож у той період 2011 року багато подій у моєму житті розвивалися паралельно.

Насправді ні, книга з’явилася вже під час моєї співпраці з EPAM. Протягом своєї кар’єри я неодноразово намагався перейти з фінансової та страхової сфери до геймдеву. Проте завжди переважав той факт, що було простіше знайти роботу саме у фінансовому секторі. Тому геймдев залишався лише хобі до певного часу. Мене завжди захоплювало вивчення алгоритмів та інновацій у цій галузі. Адже геймдев — це надзвичайно складна сфера, яка вимагає глибоких знань фізики, математики, штучного інтелекту та інфраструктури. Системи, на яких базується розробка ігор, часто складніші за ті, що ми використовуємо у фінансовому секторі. До EPAM я працював в іншій сервісній компанії, і, мабуть, саме мій досвід роботи з клієнтами із фінансової сфери став вирішальним фактором для запрошення в EPAM.

Якщо чесно, усе сталося досить спонтанно. У той час я разом із друзями вирішив спробувати відкрити власний бізнес. У нас були деякі віддалені проєкти, які приносили непоганий дохід. Проте амбіції штовхали нас далі. Побачивши нові можливості, ми вирішили заснувати власну компанію. Найняли кількох інженерів і почали створювати програмне забезпечення. Фактично, у нас була невелика сервісна компанія.

У той період я працював надзвичайно інтенсивно — по шістнадцять годин щодня, включаючи суботи. Ситуація ускладнювалася тим, що моя дитина тоді була зовсім маленькою, і це створювало додатковий тиск. Попри це, наша команда досягала вагомих результатів, і загалом справи йшли добре. Згодом деякі проєкти стали менш стабільними, а деякі довелося призупинити. Виникла потреба шукати нові можливості для бізнесу. Тож настав момент, коли ми усвідомили необхідність зробити паузу через відсутність значних фінансових резервів.

Тому, вірите чи ні, EPAM тоді здавався мені справжнім відпочинком після такого напруженого графіка. У компанії все було налагоджено: якщо виникали технічні проблеми, наприклад, з електропостачанням, спеціалісти швидко їх вирішували. Не потрібно було перейматися розвитком бізнесу — цим займалася окрема команда. Я розглядав це як можливість перепочити, працюючи стандартні вісім годин на день, як і всі інші фахівці. Планував відновити сили протягом року, маючи стабільний дохід, а потім повернутися до підприємницької діяльності. 

Моє перше справжнє знайомство з корпоративним середовищем відбулося в EPAM. Після трьох місяців роботи мене відправили у відрядження до Швейцарії для роботи над торговим проєктом в UBS. Це був проєкт автоматизованого виконання торгів з наднизькою затримкою, який вимагав глибокого розуміння внутрішніх механізмів платформи та оптимізації коду до наносекунд. Саме тоді я усвідомив, що такого рівня інженерної майстерності у власній студії досягти було б майже неможливо. Це демонструвало потужність та масштабність корпоративних проєктів.

Для мене це означало, що я маю можливість долучатися до проєктів, які відповідають моїм технологічним амбіціям. Хоча, якщо бути відвертим, у стартапі спектр моїх задач був значно ширшим. Проте, маю визнати, більшість щоденних завдань були рутинними та примітивними. Звісно, траплялися і цікаві виклики. Але в корпоративному середовищі я побачив набагато більше технологічних можливостей, які можна опанувати та в яких можна досягти майстерності, а також познайомився з професіоналами, які глибоко знаються на цих технологіях.

Спочатку корпоративне життя здавалося мені надто простим, але згодом я зрозумів його цінність — щоб займатися справді цікавими речами, потрібно бути серед людей, які також створюють щось значуще. Також я зрозумів що мені набагато приємніше присвячувати вільний час вивченню нових технологій та поглиблювати знання, ніж займатися комунальними платежами чи вибирати офісні меблі. Або сперечатися з орендодавцем щодо продовження договору оренди та підвищення цін, як це було раніше.

Я прийшов на позицію провідного Java-інженера. Співбесіда була досить інтенсивною — тривала три години, під час якої ми заглибилися в тонкощі різних платформ. Тоді я подумав, що якщо інтерв’юєри ставлять такі питання, вони точно знають свою справу. Хоча я і не відповів на всі запитання, одразу відчув: ці люди говорять зі мною однією мовою і поділяють мої технологічні прагнення.

Насправді це був одночасно і виклик, і захоплива пригода. Спочатку все здавалося трохи хаотичним. Зараз процеси стали більш структурованими та зрозумілими.

Пригадую свій досвід, коли я повернувся до Києва після року роботи у Швейцарії. Тоді я активно просував ідею створення української спільноти JavaScript-розробників. Це був період 2012–2013 років — справжній початок нової ери для JavaScript. Корпоративний JavaScript існував і раніше, але саме тоді все почало набувати реальних обрисів. Пам’ятаю своє захоплення від цієї технології, адже JavaScript — це дійсно потужна мова програмування. Тож я хотів розбудовувати спільноту та донести іншим розробникам можливості JS. У мене була Facebook-група із приблизно 300 учасниками з усієї України. Тож ми з однодумцями почали організовувати події для інженерів навіть попри певні організаційні труднощі. Я був сповнений ентузіазму, тож було напрочуд легко запустити цей процес, і це було неймовірно. Я і досі переконаний, що коли правильні люди опиняються в правильному місці, вони приймають вдалі рішення, які й втілюють класні ідеї в реальність.

Я можу сказати, що особливих викликів тоді не виникало. Основними завданнями були навігація та розбудова професійної мережі контактів, і це залишається актуальним і зараз — важливо вміти створювати власні професійні мережі, які називають VCN (Value Creation Network). Проте VCN стосується не лише бізнесу, а охоплює різні сфери. Саме це рухає світ уперед.

Так, це завжди було моїм покликанням. Я справді захоплююсь процесом навчання інших. Концепція спільноти та розширення можливостей глибоко резонує з моїми принципами. Моя перша офіційна робота — вчитель інформатики. Я викладав у своїй рідній школі протягом першого року професійної діяльності. Саме тоді я усвідомив важливу істину: самі по собі знання не мають цінності, якщо ви не здатні донести складні концепції в зрозумілий для аудиторії спосіб. І ще один важливий урок: якщо ви можете утримати увагу підлітків 12–16 років, то з інженерами впораєтесь легко. Після цього досвіду, жодні публічні виступи вже не становлять труднощів.

Насправді, я впевнений у тому, що офлайн-події та живе спілкування дуже важливі. Розумію, що моя думка зараз може бути непопулярною, і багато хто не погодиться. Але це мій особистий досвід.

Спершу я переїхав до Китаю. Ми розширювали присутність EPAM в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Це був важливий стратегічний крок для компанії. Ми придбали невелику компанію у Шеньчжені. EPAM оголосив про набір першої команди для релокації, щоб впроваджувати корпоративну культуру на новому місці, розвивати бізнес та допомагати професійному зростанню спеціалістів. Тож я прожив у Китаї три роки — з 2014 по 2017. Протягом цього часу я допомагав керівництву розбудовувати новий перспективний регіон для EPAM.

У той час я також обійняв посаду архітектора рішень. Хоч спочатку я прагнув стати менеджером, не розуміючи до кінця суть цієї ролі. Я перечитав безліч книжок — від автобіографії Лі Якокки до «Herding Cats» та «The Deadline». Усі ці книжки про команди надихнули мене обрати управлінський шлях для подальшого розвитку кар’єри.

У той час мій керівник в Україні запропонував мені спробувати себе в ролі менеджера. Я погодився і пропрацював майже рік, але почувався нещасливим. Хоча все виглядало чудово в теорії, на практиці я не отримував справжнього задоволення від роботи. Мені бракувало технічної складової — не міг жити без клавіатури, програмування та занурення в технічні деталі.

Тому згодом я відмовився від менеджерської ролі. Саме тоді й з’явилася можливість стати архітектором рішень. Ця роль ідеально поєднала можливість впливати на бізнес та працювати з технологіями, що було саме тим, чого я прагнув.

Я спробував себе в цій ролі та відчув, що це моє покликання. Співпраця з надзвичайними фахівцями навчила мене тонкощам передпродажної підготовки та спілкування з клієнтами. Мені бракувало лише глибшого технічного досвіду. Я насолоджуюся своєю роботою та бачу її реальний вплив. Розумію, що не просто створюю програмне забезпечення, а проєктую комплексні рішення — технологічні, нетехнологічні або їх поєднання. Це і є мислення прагматичного архітектора рішень. Ми провели три чудові роки в Китаї. А коли з’явилася можливість повернутися до Швейцарії, я без вагань погодився, адже добре знав і щиро любив цю країну.

А потім зустрічаєтеся з ними особисто — це безцінно. Ви обмінюєтеся знаннями, навчаєте одне одного, ділитеся захопленнями. Це може відбуватися на конференціях, зустрічах чи в особистому спілкуванні.

У нашій компанії працюють провідні архітектори, які співпрацюють із найбільшими постачальниками хмарних послуг. Вони діляться з нами інсайтами про інноваційні рішення та тренди в галузі.

Також ми постійно розвиваємося, занурюючись у бізнес-процеси наших клієнтів. Це дозволяє нам виявляти нові виклики та знаходити креативні способи їх вирішення.

Хоча я багато читаю професійної літератури, я впевнений, важливо проводити і власні дослідження для верифікації інформації. Після цього можна ділитися перевіреними знаннями з колегами.

Для мене цінність полягає не стільки в публікаціях, скільки в експертній мережі. EPAM створює такі спільноти, де ви завжди знайдете фахівців, готових допомогти з будь-яким питанням.

Наведу конкретний приклад: коли я проводив оцінку двох технологій для нашого клієнта, на перший погляд вони здавалися майже ідентичними, з незначними відмінностями. Я вирішив звернутися електронною поштою до європейської команди архітектурів рішень та передового програмного розвитку, щоб дізнатися про їхній досвід роботи із цими технологіями. Отримана відповідь повністю виключила можливість використання однієї з них, оскільки це могло призвести до серйозних проблем.

Практичний досвід, яким поділилися колеги, виявився безцінним — жодна із численних порівняльних статей, які я вивчав протягом тривалого дослідження, не розкривала тих критичних нюансів, про які розповіли наші експерти з різних країн. В EPAM працює багато талановитих фахівців у різних локаціях, які створюють інноваційні рішення та завжди готові допомогти.

Розкажу про цікавий виклик, з яким ми зіткнулися в Китаї: пошук фахівців, які б поєднували високу технічну компетентність із відмінним володінням англійською мовою. Ми виявили значний потенціал у випускниках університетів, особливо тих закладів, де навчання проводилося англійською або де їй приділяли особливу увагу. Маючи міцну базу в програмній інженерії, ці молоді спеціалісти швидко набували досвіду, який зазвичай формується протягом перших двох років роботи.

Тому ми вирішили сконцентрувати навчання в три місяці інтенсивної підготовки та додати три місяці роботи над проєктом у форматі shadowing. Ми заснували академію, де відібрані на співбесідах кандидати навчалися повний робочий день. Загалом було 15 учасників, якщо не помиляюся. Я розробив навчальну програму для JavaScript-розробників та був куратором Академії. Це допомогло нам підготувати талановитих фахівців до роботи в нашому середовищі та прискорити їхнє професійне зростання. У нас також діють програми менторства з архітектури рішень та є відповідна школа. Ми маємо різносторонню базу знань, якою охоче ділимося.

Тут варто зазначити, що попри те, що розробка програмного забезпечення може бути непростою, загалом це все одно досить зрозумілий процес. Натомість трансформація бізнесу — значно складніше завдання. А коли ці два аспекти поєднуються, виникає надзвичайно складний, але захопливий виклик.

І хоча це, можливо, не та відповідь, якої очікують люди, саме це є основним завданням архітекторів рішень. Методи роботи такого спеціаліста можуть суттєво відрізнятися залежно від особистості фахівця та специфіки проєкту. Проте в основі роль архітектора залишається гнучкою: вона полягає в глибокому розумінні проблематики та побудові партнерських відносин із клієнтом для її вирішення. Ви працюєте за лаштунками, маєте ґрунтовні знання з бізнес-аналізу завдяки тісній співпраці з аналітиками та вмієте проводити презентації. Ви добре обізнані з практиками розробки EPAM, розумієте процеси та можете виявляти неефективності чи потенціал для вдосконалення проєкту.

Ви можете не бути найкращим фахівцем для виконання певних завдань, адже професійний бізнес-аналітик краще розбиратиметься в бізнес-аналізі, а спеціалізований менеджер із доставки ефективніше керуватиме процесами. Однак, якщо ви як архітектор помічаєте вузькі місця, що сповільнюють проєкт або створюють ризики, ваше завдання — мінімізувати їх.

Це можуть бути технічні ризики, які потребують проведення досліджень, створення прототипу та перевірки достатності рівня безпеки для очікуваних загроз. Або нетехнічні ризики — наприклад, коли в середовищі клієнта існують розрізнені групи.

Коли мережева команда не взаємодіє з командою безпеки, команда безпеки — з командою платформи, а всі разом — з бізнес-підрозділом. Саме ви найкраще можете вирішити цю проблему.

Саме до цього, на мою думку, повинні прагнути фахівці в цій ролі. Важливо глибоко розуміти всі аспекти своєї роботи та вміти ефективно пояснювати, структурувати, аналізувати, будувати й навчати колег навколо себе. Це не лише основа професійних обов’язків, а і значно більше.

Я переконаний, що кожен фахівець має опанувати основи роботи зі штучним інтелектом. Зараз ми спостерігаємо характерні цикли розвитку технологій, які вже бачили раніше. Спочатку нова технологія потребує вузькоспеціалізованих експертів для її впровадження. Візьмімо для прикладу хмарні технології. Коли вони тільки з’явилися, це було щось інноваційне та захопливе. Водночас існували певні ризики: розміщення коду на сторонній інфраструктурі викликало занепокоєння. Відмова від власного дата-центру та розгортання систем у хмарі потребували фахівців із відповідною експертизою.

Із часом, коли індустрія починає краще розуміти та приймати нову технологію, вона стає більш поширеною та перетворюється на базовий навик, яким мають володіти фахівці певного рівня. Наприклад, сьогодні від розробників технічних рівнів сіньйор та лід, очікується розуміння основ хмарних технологій та вміння пояснити відмінності між розробкою програмного забезпечення для хмари та локального дата-центру. Зрештою, ця технологія стає стандартом, і її розуміння стає обов’язковим для всіх.

Подібна ситуація зараз відбувається і зі штучним інтелектом. На даному етапі потрібно бути експертом, щоб ефективно працювати із цією технологією. EPAM вчасно помітив цей тренд і почав активно впроваджувати його всередині компанії. Завдяки цьому ми вже маємо потужну команду експертів, готових ділитися знаннями з колегами. Наша перевага полягає в тому, що ми завжди на крок попереду й можемо запропонувати клієнтам інноваційні рішення у сфері ШІ. Ця технологія прийшла надовго й не зникне. Із часом вона стане базовою. А до того моменту ви вже матимете достатньо знань для вирішення складних завдань, проєктування архітектур та розуміння, де ШІ буде найефективнішим рішенням.

Наша команда складається з висококваліфікованих фахівців, переважно архітекторів. Як керівник, я можу сказати, що кожен учасник команди унікальний, але всіх об’єднують спільні риси.

Насамперед, це виняткова експертиза кожного фахівця. Я цілком впевнений у їхній здатності впоратися з будь-якими викликами на проєктах. Вони справжні майстри своєї справи.

Крім того, усі вони — практики, які не обмежуються теоретичними концепціями. Маючи різний досвід у різних галузях та технологіях, вони об’єднані спільною метою — бути надійними партнерами для клієнтів та ефективно трансформувати їхній бізнес.

Також усі вони відчуття відповідальності за свою роботу. Коли ви маєте це відчуття, з’являється і здатність підтримувати ті сфери, які раніше не отримували належної уваги. Адже, поділяючи спільну мету, ви інвестуєте в неї та розвиваєте почуття власності.

Сьогодні недостатньо бути просто висококласним програмістом. Багато фахівців мають чудові технічні навички, але саме спеціаліст із розвиненим почуттям власності та soft skills стане ідеальним кандидатом для будь-якого проєкту. В EPAM ми маємо якісну технічну освіту та корпоративну культуру, яка сприяє розвитку соціальних навичок, особливо для інженерів, які прагнуть стати архітекторами.

Емоційний інтелект, здатність вирішувати конфлікти та прислухатися до думки інших, вміння керувати стресом і запобігати професійному вигоранню, навички проведення презентацій — усе це необхідні компетенції, які варто розвивати відповідно до своїх обов’язків та рівня.

Я захоплююся різноманітними активностями, які можуть змінюватися з року в рік. Мене надихає відчуття новизни — це мій головний рушій. Зараз моя пристрасть — це біг.

Нещодавно я подолав півмарафон, і хоча марафон — це поки віддалена мета, я наполегливо тренуюся чотири дні на тиждень.

Також я великий шанувальник мотоциклів і подорожей. Маю пригодницький мотоцикл для поїздок через Альпи, щоб відволіктися від міської метушні. Зараз готуюся до мотоподорожі до Греції — це буде 2000 кілометрів в один бік через Балкани. Я планував цю подорож півроку, і для мене це визначна подія.

Відеоігри залишаються важливою частиною мого дозвілля, як і раніше. Але для мене це не просто спосіб відпочити — це можливість підтримувати зв’язок із друзями, які зараз живуть за кордоном. Ми надаємо перевагу кооперативним іграм, які дозволяють нам спілкуватися та взаємодіяти. Також я дуже люблю настільні ігри, особливо ті, що містять елементи соціальної дедукції та потребують живого спілкування.

Цього року я спробував новий вид активності — віа феррату. Це особливий вид альпінізму, де ви підіймаєтеся горою, страхуючись за допомогою металевого тросу. Захоплюючі краєвиди під ногами та контрольована доза адреналіну, незважаючи на повну безпеку, дарують неймовірні враження.